Підлужне – село розташоване за 14 км від районного центру, населення – 805 жителів.
Назва села Підлужне походить за переказами від того, що перші хати села були розташовані над лугом, який простягається тут вздовж річки Горинь. То вже пізніше поселення розбудувалося, відступило далі. Виникли нові вулиці. Від сполучення слів «понад лугом», «під лугом» - назва Підлужне. Вперше Підлужне згадується в писемних джерелах 1577 року, як приватно-власницьке село. З цього часу і майже до кінця ХVІІІ ст. Підлужне входило до Волинського воєводства. Наприкінці ХІХ ст. Підлужне належало міністерству уділів (Казні).
Рішенням сільської ради №26 від 12 липня 2006р. затверджено символи села Підлужне. Герб: собою являє щит зеленого кольору розділений вертикально двома хвилясто срібними бічниками. В центральній частині золота квітка мати-й-мачухи (підбілу звичайного). Прапор: квадратне полотнище, що складається з трьох вертикальних смуг – білої, зеленої та білої (співвідношення їхніх ширин рівні 1:3:1), посередині зеленої смуги – жовта квітка мати-й-мачухи. Квітка підбілу та зелене поле вказує на назву села та щедрі луги, срібні бічники означають річки Горинь і Замчисько, води яких омивають Підлужне.
В наш час у селі є Великолюбаська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дитячий садок «Калинка», публічно-шкільна бібліотека, 4 магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, Костопільська державна сортодослідна станція, ФГ Ватутіна, ФГ «Мальвіна».
Уздовж р. Горинь – мальвничий луг, який широкою смугою підступає до села. Перші будинки з’явилися тут понад берегом. То вже пізніше поселення розбудувалось, відступило далі. Виникли нові вулиці. Від сполучення слів «понад лугом», «Під лугом» - назва Підлужне.
Герб: являє собою щит зеленого кольору розділений вертикально двома хвилясте срібними бічниками. В центральній частині золота квітка мати-ймачухи (підбілу звичайного).
Прапор: квадратне полотнище, що складається з трьох вертикальних смуг – білої, зеленої та білої (співвідношення їхніх ширин рівне 1:3:1), посередині зеленої смуги – жовта квітка мати-й-мачухи. Квітка підбілу та зелене поле вказують на назву села та щедрі луги, срібні бічники означають річки Горинь і Замчисько, води яких омивають Підлужне. Символи затверджено рішенням сесії сільської ради за № 26 від 12 липня 2006 р. Автори проектів – Ю. Терлецький, А. Гречило, М. Омельчук і О. Кособуцький.
Велика Любаша -село розташоване за 12 км від районного центру, населення – 905 жителів.
Одна з версій назви села: поміщик, що заснував село назвав його так по імені дочки; річка Замчисько називалась тоді Любашею. Слід вважати більш правильною другу версію, тому, що над річкою Замчисько є ще одне село з назвою Мала Любаша, річка там набагато вужча та мілкіша, в тому і різниця. До села відносяться прилеглі хутори Руда, Корчунок, Козочі, зі слів старожилів вони існують 350-400 років. В той час Правобережна Україна входила до складу Речі Посполитої. Село Велика Любаша було колись власністю князів Острозьких. Наприкінці ХІХ В.Любаша належала міністерству уділів (казні). Коли в 1912-1913рр. з с.Трубиці виїхали німецькі колоністи, значна частина жителів з села Велика Любаша переїхали в село Трубиці.
В селі є лікарська амбулаторія, відділення зв’язку, кафе-бар «Міраж», 9 магазинів, сільська бібліотека, сільський клуб, СВК «Замчисько», ФГ «Довіра».
Трубиці - село розташоване за 18 км від районного центру, населення – 364 жителів.
Село вперше згадується у документі за 1569 рік. Однак серед місцевих жителів побутує помилкова думка, що Трубиці почали заселятися із середини ХІХ століття. Назва нібито появилася від того, що першим поселенцем був якийсь Тригубицький. Старожили села твердять, що назва села походить від того, що в селі довгий час були німці, а їх називали трубачами і від цього слова пішла назва села – Трубиці. Інші розповідають, що за панщини було урочище «Дуби». Там були зроблені гойдалки на яких гойдалися молоді люди, діти. Одного недільного дня троє молодих людей так розгойдалися, що порвалася гойдалка і повбивалися ці люди. Від того, що загинуло зразу ж троє молодих людей пішла назва Тригубці (троє загубило життя), а від цього слова й назва села Трубиці.
В селі є початкова школа, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, сільський клуб.
Корчів’я - село розташоване за 2 км від районного центру, населення – 715 жителів.
Свою історію село веде з часів кріпацтва. Назва його вперше зустрічається у письмових джерелах за 1855 рік. Походить від слова «корчів’є» ( у значенні «викорчоване місце» від кущів і пнів). Існує переказ, що поселення заснували люди, які сюди були заслані відбувати покарання за якісь провини. Їм доводилося викорчовувати дерева, розчищати від чагарників землю під посіви.
В селі є початкова школа, 2 магазини, кафе-бар, кафетерій, лазня.
Космачів - село розташоване за 20 км від районного центру, населення – 245 жителів.
Одна з версій походження назви села така: в центрі села протікала річка Косма, що дала назву селу, друга версія – засновником Космачева став чоловік на прізвище Космач. Можна почути й таке пояснення на місці сучасного села в давнину ріс розкішний гай із «косматим» віттям. Перша згадка про село належить до 1571 року. Село належало панам Грохольським.
В селі є початкова школа, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, сільська бібліотека, магазин.
laquo;Довіраfont-size: small;